Людство і Природа – не вороги, і навіть не суперники. І мабуть у момент, коли людина усвідомила, що їй не під силу боротись, чинити спротив чи, бодай, контролювати природні процеси, у неї виникла необхідність спостерігати за усім, що відбувається у навколишньому природному середовищі та прогнозувати майбутні зміни.
Першою встановленою закономірністю в області метеорології, яка була відома, звичайно, з незапам'ятних часів, був річний цикл погоди. Взагалі з грецької «метеорологія» - metéōron - «високо в небі» та lógos- «знання», наука про земну атмосферу,а її батьком називають Арістотеля, який у IV ст. до н. е. в книзі "Метеорологіка" перший зібрав інформацію про багато явищ в атмосфері і зробив спробу пояснити їх.
Що разу, як природні стихійні природні явища завдавали збитків людині зацікавленість до дослідження за процесами у атмосфері та гідросфері зростала. Загострювалась необхідність передбачити та пом’якшити їх наслідки.
Перші інструментальні метеорологічні спостереження на території України розпочаті у Києві в 1771 році. Аматорські метеорологічні станції на території України почали з’являтись на початку ХІХ століття. Відтак, офіційна метеорологічна діяльність на території Рівненської області розпочалася у 1885 році, заснуванням метеостанції у м. Дубно.
Проте нелегкий час першої світової, а згодом і громадянської війни дещо припинив розвиток гідрометеорологічних вишукувань.
З 1919 року почали проводитись спостереження за погодою у м. Рівне, що тривали до 1933 року. Їх припиненню послугувала знову ж таки складна ситуація в країні.
Наступними послідовними кроками до розширення мережі метеорологічних спостережень було відкриття метеостанції у м. Сарни 1925 р. та у м. Рівне - 1940 р. Станції переживали реорганізації, змінювалось їх розташування, керівники, нелегкими були і умови роботи, у зв’язку із подіями, що відбувались в країні. Спостереження за явищами велись за допомогою нехитрих приладів, проте не зважаючи ні на що, колективи працівників сумлінно виконували свою роботу.
Країна заліковувала рани, відновлювала своє господарство, а разом з нею розвивалась і метеорологічна служба.
Історія «найстаршого» з усіх підрозділів Рівненського ЦГМу розпочалася у мальовничому м. Дубно, що розташоване на берегах р. Іква. Споруда, у якій і досі знаходиться метеостанція датується 1903 роком. Будівля зведена на розі вулиць Морозенка (колишня Чапаєва) і Фабричної. У 1957 році станції було присвоєно назву метеорологічна станція Дубно, а у 1972 – переведено у ІІІ розряд.
Дещо молодшою є метеостанція Сарни, офіційна дата заснування – 1 березня 1925 року. У той час на станції, крім техніків-метеорологів, працювали ще два техніки-гідрологи, які вели спостереження за висотою рівня води в р. Случ. Першими приладами, що слугували для ведення спостережень були: два психрометричні термометри: сухий і змочений, термометр – пращ, за допомогою якого вимірювали температури на поверхні ґрунту, анероїд – для вимірювання атмосферного тиску та вітромір Третьякова, який фіксував вітрові показники. Лишу у 1945 році гідрометеостанція перейшла із похідних приладів на стаціонарні, а дані спостережень передавалися за допомогою рації.
Із вуст працівників станції, в гідрометслужбу не приходять випадкові люди, сюди приходять ті для яких ця професія дійсно цікава, захоплююча, через те, що жодна зміна метеоролога не подібна на попередню, кожен наступний день і ніч відрізняються від попередніх.
Офіційною датою, визнаною комісією Центральної геофізичної обсерваторії, заснування метеостанції в Рівному, Авіаметеорологічної станції цивільної Рівне, є 1 вересня 1940 року, але спостереження за погодою в обласному центрі проводилися і раніше. Дані з 1919 по 1933 роки знаходяться в метеорологічному інституті Варшави.
Друга світова війна перервала спостереження за погодою, але після звільнення міста від німецьких загарбників 22.02.1944 року в районі Грабника була відкрита метеостанція. Постійні цілодобові спостереження розпочалися 1 травня 1944 року.
В жовтні 1944 року метеостанцію перенесено до аеропорту за 8 км від міста, як авіаційну метеорологічну станцію цивільну Рівне. Штат станції на той час складали військові.
На початку свого існування станція являла собою звичайний дерев’яний будиночок, в якому знаходились службові і житлові приміщення. Опалення було пічне, в якості освітлення – керосинова лампа. Зв’язок здійснювався через комутатор, а при відсутності зв’язку – нарочним на телеграф.
З січня 1946 р. УГМС вийшло зі складу Збройних Сил і стало називатися Українським УГМС з підпорядкуванням безпосередньо Головному управлінню Гідрометслужби при Раді Міністрів Радянського Союзу. Станом на 1948 р., штат працівників станції налічував 13 чоловік: начальник, 2 інженери-синоптики, 5 техніків-метеорологів, 3 радисти, 1 старший технік-метеоролог та 1 технік по аерології. Цього ж року авіаметеостанції Рівне було присвоєно ІІІ розряд.
У 1978 р. по закінченню нової злітно-посадкової смуги, метеомайданчик і основний пункт спостережень було перенесено на нове місце, а синоптики, радіооператори були переведені у приміщення Контрольно-диспетчерського пункту аеропорту. Так збереглося й до нині.
Згідно архівних даних перші повоєнні спостереження датуються 1 травня 1944 року, про що свідчить запис в Таблиці метеорологічній. Це початок постійних цілодобових спостережень за погодою, які велися 4 рази на добу. Цікавий запис знайдено у ТМ-1: «5,6,19 травня 1944 року спостереження за 01 год. не проводились із-за бомбардування в районі гідрометстанції». Проте вже у грудні цього ж року покращилось приладозабезпечення станції, відновлено регулярні спостереження за погодою, організовано куле-пілотні спостереження за напрямком та швидкістю вітру в приземному шарі атмосфери.
З часом кількість метеоприладів на метеостанції збільшувалась, що давало змогу розширювати і спектр спостережень. У 1959 році було встановлено Дистанційну метеорологічну станцію.
З розвитком авіації виникала необхідність в оновленні метеоприладів та обладнання, що по можливості поступово втілювалось у життя. Від так, забезпеченість Авіаметеорологічної станції цивільної Рівне,( АМСЦ) на сьогоднішній день дає змогу працівникам сектору метеорологічних спостережень та інформації здійснювати безперервне та високоякісне проведення авіаційних та метеорологічних спостережень на аеродромі, спостережень за рівнем радіоактивного забруднення природного середовища, за забрудненням атмосферних опадів, складати та передавати штормові оповіщення про небезпечні та стихійні небезпечні явища. Головним же завданням роботи Авіаметеорологічної станції цивільної Рівне,( АМСЦ) завжди було і залишається – метеорологічне забезпечення авіації якісними прогнозами погоди для польотів повітряних суден над територією України і на міжнародних авіалініях.
На сьогоднішній день колектив Авіаметеорологічної станції цивільної Рівне,( АМСЦ) налічує 27 працівників: начальник, 7 синоптиків, 10 техніків-метеорологів, 2 приладисти, 4 оператори ЕО та ОМ, провідний програміст та завідувач сектору автоматизованого прийому-передачі інформації. Усі ці люди забезпечують виконання завдань, що покладені на станцію, до них входять: метеорологічне обслуговування авіації; забезпечення органів державної влади, місцевого самоврядування, галузей економіки, населення, Збройних сил та інших споживачів інформацією загального користування про гідрометеорологічні умови, забруднення навколишнього природного середовища, прогнозами та попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, здійснення гідрометеорологічного обслуговування; проведення комплексу спостережень: метеорологічних авіаційних, метеорологічних приземних по програмі опорної мережі та інших спостережень, передбачених планами робіт, їх своєчасне оброблення та передачу інформації споживачам. Дружній, кваліфікований колектив АМСЦ був майже завжди на перших позиціях серед авіаційних метеорологів України. У 1983 р. метеостанцію визнано серед кращих АМСЦ тодішнього СРСР. Нині, у зв’язку із відновленням роботи Рівненського аеропорту, важливість завдань, покладених на АМСЦ, знову зростає і набуває попередніх рівнів., наразі керівником АМСЦ Рівне є Ніколайчук Ольга Петрівна.
У 1977 р. хронологія розвитку гідрометслужби Рівненщини збагатилась ще однією подією. Цього року у складі Гідрометбюро (ГМБ) Рівне була організована лабораторія спостережень за станом забруднення природного середовища. Ініціатором її створення був начальник тодішнього Гідрометбюро Цимбалюк Павло Олександрович., який відгукнувся на пропозицію керівництва УкрУГКС і звернувся до міської влади з проханням підшукати відповідне приміщення під лабораторію.
На початку функціонування лабораторії, у її штаті налічувалось лише три одиниці і діяла єдина група атмосферного повітря. Відбір проб на визначення вмісту забруднюючих домішок в атмосферному повітрі спочатку проводився з вікна приміщення Гідрометбюро по вул. Гоголя, 4. Лабораторія була оснащена відповідними приладами, хімреактивами та апаратурою. Через рік було організовано спостереження на трьох постах у різних частинах міста: вул.Кіквідзе (р-н залізничного вокзалу), вул. Ніколаєва (р-н молокозаводу), сьогодні вул.Грушевського та вул.Млинівська. Пости діють і до сьогодні. Спостереження за забрудненням атмосферного повітря спочатку проводилось по основних показниках: пил, двоокис сірки, окис вуглецю, двоокис азоту. Поступово впроваджувалося визначення специфічних домішок.
З 1 липня 1978 р. наказом УкрУГКС була організована група спостережень та контролю за забрудненням поверхневих вод, яку очолив інженер-гідрохімік Сало Богдан Іванович. Група аналізувала якість води 7 областей Західної України (Рівненської, Львівської, Чернівецької, Тернопільської, Закарпатської, Волинської, Івано-Франківської та Хмельницької).
4 січня 1981 р. наказом УкрУГКС( Українське республіканське управління по гідрометеорології і контролю природного середовищу ) Сало Богдан Іванович очолив керівництво комплексної лабораторії спостереження за забрудненням навколишнього природного середовища.
Наразі лабораторія проводить визначення 4 основних домішок (пил, двоокис сірки, окис вуглецю, двоокис азоту) та 7 специфічних (окис азоту, сірководень, фенол, фтористий водень, хлористий водень, аміак та формальдегід). Визначається кислотність атмосферних опадів. Проводиться відбір проб на визначення вмісту важких металів та бенз(а)пірену, які відсилаються для аналізу в лабораторії Центральна геофізична обсерваторіям. Київ та Донецького ЦГМ.
Сектор спостереження за забрудненням поверхневих вод проводить спостереження у 41 пункті на річках Рівненської, Хмельницької, Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей. Техніки-лаборанти визначають хімічний склад проб поверхневих вод по 34 інгредієнтах забруднення.
Спостереження за станом забруднення ґрунтів сільгоспугідь хлорорганічними пестицидами і нітратами. За рік відбирається 6 проб ґрунту. Хімлабораторія проводить також спостереження за ґрунтами на вміст токсикантів промислового походження.
Щомісяця отриману інформацію про стан довкілля узагальнюють у вигляді Бюлетеня і направляють до органів місцевого самоврядування, природоохоронних органів, обласної та міської санітарної служби. Проводиться підготовка матеріалів до державного водного кадастру і щорічників про стан атмосферного повітря.
Із плином часу, не зважаючи на різні обставини у політиці та економіці країни, лабораторія удосконалює свою роботу, напрацьовує досвід та передає його новим поколінням фахівців. Це не легка праця, яка має велике значення, особливо за нинішнього екологічного стану міст.
Утворенню ще одного нового підрозділу Рівненського ЦГМ, який би займався спостереженнями за радіоактивним забрудненням НПС, посприяли, якщо, звичайно, катастрофу на Чорнобильській АЕС можна назвати бодай для чогось сприятливою, події 1986 року, а також умови розташування міста Рівне – близьке розташування Рівненської та Хмельницької АЕС. У зв’язку з цим, 1988 р. керівництвом Держкомгідромету СРСР було прийнято рішення про створення лабораторії спостережень за станом радіаційного забруднення НПС, що забезпечувала би отримання оперативної інформації на професійному рівні. А вже у 1989 р. у квітні місяці лабораторія почала діяти, на той час вона розташувалася по вул. Московська 30-А і на сьогодні змінилась лише назва вулиці – нині це вул. Ст. Бандери.
З 1-го травня 1990 року розпочалися роботи з аналізу проб атмосферних випадінь (планшети) на сумарну бета-активність, які на початку направлялися на аналіз в лабораторію тільки з 5-ти пунктів Західної України - Львів, Луцьк, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород. А з 1-го жовтня 1991 року мережа пунктів спостереження за радіаційним забрудненням атмосферного повітря була значно розширена - кількість пунктів спостереження збільшилась до сімнадцяти ( в тому числі розпочалися спостереження за радіоактивними випадіннями на трьох метеостанціях, що розташовані на території Рівненської області - АМСЦ Рівне, метеостанція Сарни, метеостанція Дубно), а з 1-го січня 1993 р. додалося ще п ять пунктів транскордонного переносу.
На початку 90-х років у складі лабораторії діяла експедиційна партія, яка проводила подвірне обстеження населених пунктів у північній частині області, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Це були роботи в рамках "Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС": здійснювався відбор та аналіз проб природного середовища, відібраних в 30-ти кілометровій зоні РАЕС та ХАЕС (сніг, вода, грунт та рослинність) на вміст радіонуклідів. З 2002 року для відбору проб води в зоні дії РАЕС та ХАЕС почали використовувати пробовідбірну систему "Мідія", що дає змогу при малих активностях проб води проводити їх аналіз з найбільшою ступіню достовірності.
На сьогодні в лабораторії техніками-радіометристами проводиться щоденний аналіз проб атмосферних випадінь на сумарну бета-активність з 19 пунктів спостереження 9-ти західних областей України, які знаходяться в зонах впливу Рівненської та Хмельницької АЕС. В межах Рівненської області знаходиться два пункти спостережень, де проводиться відбір проб атмосферних випадінь для аналізу їх на вміст радіонуклідів – це АМСЦ Рівне та Сарни.
Виконується також гама-спектрометричний аналіз проб природного середовища, а саме води, атмосферних випадінь, ґрунтів, він потребує найбільшої технічної кваліфікації, ним займається інженер-радіолог. Дані радіонуклідного аналізу проб природного середовища є відправними при вирішенні питань про дозові навантаження на населення, про змив радіонуклідів дощовими і талими водами, про надходження радіонуклідів до сільськогосподарської продукції і по харчових ланцюжках до людини.
Радіологічна лабораторія також у рамках загального моніторингу веде спостереження на водних об’єктах в зонах впливу діючих АЕС (Рівненська та Хмельницька) за «Програмою спостережень за забрудненням природного середовища в зоні діючих АЕС». Також ведеться спостереження за забрудненням ґрунтів в зоні впливу АЕС, вони відбираються для радіонуклідного аналізу на вміст цезію-137 та стронцію-90.
Щоденні вимірювання потужностей експозиції дози гама-випромінювання на території лабораторії та на метеостанціях, свідчать, що за роки, що минули після аварії, загальна радіаційна обстановка істотно поліпшилась. Нині потужність експозиційної дози порівняно з червнем 1986 р. на непорушених земельних ділянках знизилась у 100 разів, а на ділянках, де здійснювались дезактиваційні заходи, - у 1000 разів і більше.
Насправді важливість роботи, що виконується у лабораторії щоденно важко переоцінити, адже, перш за все, оперативні дані про радіологічну обстановку це безпека життя і здоров’я кожного з нас. І основною метою кожного працівника є: не допустити повторення сценарію весни 1986 року.
Центральною ланкою, яка об’єднує усі структурні підрозділи, є власне Рівненський обласний центр з гідрометеорології, що був створений у 1951 р. як Рівненське гідрометбюро. А його реорганізація відбулася 1 жовтня 1988 року. В історії функціонування ЦГМу залишили свій слід 8 керівників, 9-тим є нинішній начальник – Масовець Богдан Петрович. Робота ЦГМу забезпечується такими підрозділами: адміністрацією, функції якої виконують начальник ЦГМ, заступник начальника ЦГМ та інженер з охорони праці; сектором організації робіт та кадрового забезпечення; сектором бухгалтерського обліку; сектором гідрометеорологічної інформації; сектором агрометеорології. Від так, окрім функцій управління, організації роботи, контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів, ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності усіх структурних підрозділів, на базі ЦГМу сектором гідрометзабезпечення забезпечується оперативне і якісне забезпечення споживачів всіма видами прогностичної та режимно-довідкової гідрометеорологічної інформації, аналіз та обробка оперативної та режимної гідрометінформації, систематизація та узагальнення гідрометданих та підготовкою режимно-довідкової інформації. В періоди весняної повені та дощових паводків сектором проводяться консультації про гідрологічний стан та річках області, обстеження районів, що потерпіли внаслідок стихійних явищ та небезпечних гідрометявищ.
Займається гідрометцентр і дослідженням взаємовпливів у системі «сільське господарство – навколишнє природне середовище» - сектор агрометеорології веде спостереження за сільськогосподарськими культурами на полях господарств області: визначає фази розвитку рослин, ступені пошкодження шкідниками та хворобами, запаси продуктивної вологи, здійснюють оцінку стану посівів, аналізує вплив метеорологічних та агрометеорологічних умов на ріст і розвиток культур. Окрім того сектор займається прогностичною діяльністю: прогнозування врожайності, дат настання основних фенологічних фаз, сприятливості агрометеорологічних умов для рослин та ін. Фондові матеріали метеорологічних та агрометеорологічних характеристик, які поповнюються вже багатьма поколіннями агрометеорологів, включає в себе дані з 1945 року. Взагалі, у 1952 році для вивчення кількісних показників місцевих кліматичних умов і використання їх в практичній роботі колгоспів та радгоспів було відкрито близько 500 колгоспно-радгоспних постів, однак, на даний час працює тільки 3, на них здійснюється збір, обробка та аналіз агрометеорологічних даних та забезпечення ними зацікавлених користувачів.
Отож, історія нашої організації є багатою і в той час непростою, далеко не один працівник гідрометеорології Рівненщини присвятив їй усе своє «професійне» життя. Не зважаючи на те, що переважна більшість населення не здогадується про усю сутність та специфіку нашої діяльності, інформація, яку ми отримуємо у ході своїх спостережень є надцінною та важливою, особливо у часи, коли екологічна ситуація є вкрай критичною і погіршується з кожною хвилиною, а незворотність її наслідків через людську безвідповідальність – жахає. Чому ми говоримо про увагу населення?! Тому що, моніторинг стану навколишнього природного середовище – це одне, а збереження та підтримання його стану, боротьба за свої права на чисте та безпечне для життя і здоров’я довкілля – це вже зовсім інше і ці завдання поки що лягають на плечі свідомих громадян. Зацікавленість громадян інформацією, що отримується нашими структурними підрозділами, бажання жити у сприятливих умовах, дотримання принципів сталого розвитку, отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур – це ніби логічне та послідовне продовження нашої діяльності, націлене на досягнення кінцевої мети: гармонійний, взаємовигідний, прогресивний розвиток системи «людина - природа».
