Вітаємо з днем Святого Миколая!!!

Свято Миколая прийшло до нас у 1088-1089 рр., за часів князя Всеволода Ярославовича. Свято зимового св. Миколая відзначалося з давніх-давенІсторія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина (ІV ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився у багатій сім’ї і виріс доброю й чуйною до чужої біди дитиною.Батьки його померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними.Найбільше бідувала родина Петруся. Батько був уже дуже старим і немічним, мати лежала хвора, а сам Петрусь бігав у холод босоніж. Увечері Миколай тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх і нові постільці та й сховав усе у велику торбу. Вранці старий батько Петруся знайшов торбу коло свого порогу і не міг натішитися дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати, не знав.
Минули роки. Миколай став священиком. Віддав усе своє майно бідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинного чоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя, проте помилували обох.Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес. Кожного року 19 грудня у день ангела св. Миколая ми відзначаємо це улюблене всіма свято.У нас, в Україні, усе відбувається тихо-тихо. У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно – саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка. Звідки Миколай знає, що кому потрібно? Взагалі-то напередодні чарівної ночі належиться написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: Чи то Ангел, чи то яка пташка-невеличка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком неписемний, то святий і так здогадається.Навіть дорослі іноді "випрошують” невеличкий презент. Кому ж це не приємно!Здавна існувало повір’я — якщо на ніч під св. Миколая загадати благочестиві побажання, то святий їх обов’язково виконає. Хоча, може, і не зразу. Як би хотілося прокинутися ранком і знайти під подушкою досі недоступні й такі необхідні кожному розкішні речі — скажімо, ім’я шляхетної і мудрої людини, яку ти з радістю і без найменших сумнівів обрав би Президентом. Або список дуже сумлінних, освічених і безкорисливих, як св. Миколай, депутатів та чиновників — імена тих людей, які мають у своєму житті одне-однiсiньке покликання, одну- однiсiньку амбіцію: служити країні, народу, робити все заради поліпшення його життя.А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і недовга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то крім різочки святий все ж покладе бодай цукерку чи мандаринку. Хіба би дитина зовсім не вірила в диво. Хіба би не знала й не чула, що є така пісенька, якою можна заслужити милість святого: "Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай”.
У Західній Україні до цього дня випікають спеціальне печиво — «миколайчики», які кладуть дітям під подушки разом з іншими подарунками. На сході кроплять свяченою водою стайні, клуні, худобу. І саме після зимового Миколи розпочинався в Україні веселий «сезон» вечорниць — час веселощів, пісень, жартів, кохання і сватання
Святий Миколай дружить з дітьми практично всієї Західної Європи. До них він навідується 5 чи 6 грудня. Іноді — не сам. Наприклад, чеський Мікулаш у "помічники” бере Ангела та Чорта. Добрий дідусь носить із собою книжку, де записані дітки слухняні та неслухняні. Першим дістаються приємні дарунки, а бешкетникам Чорт приносить вугілля.
Щось схоже відбувається у Словаччині. Особливо колоритно це виглядає у селах, де Мікулаш з кошлатою бородою, у довгому кожусі та баранячій шапці, з ціпком у руках і кошиком за плечима ходить від хати до хати та тішить малечу. Компаньйон у нього той же, що й у чеського — рогатий паскудний Дідько у кептарі навиворіт. Бряжчить ланцюгами, трясе мітлою, погрожує різками. Стра-а-шно!
В австрійців чортівська тема у день святого Ніколауса набрала апофеозного розвитку. Зазвичай 5 грудня на вулицях міст з’являються цілі зграї рогатих, волохатих Крампусів. Вони лякають не лише дітей, а й навіть дорослих. Маски на їхніх "обличчях” часом просто таки розкішно страшні. Крампуси гарчать, кричать, ляскають батогами, дзвенять ланцюгами… Але тут з’являється Ніколаус в єпископському вбранні і розганяє усе це чортівське плем’я. Запановує мир і благодать: Заспокоєні перехожі розходяться по своїх справах, гризучи подаровані святим печиво та цукерки.
В Польше отмечают День Св. Миколая или Миколайки (Mikolajki). Это тот же День святого Николая Мирликийского. В этот день польские дети также получают подарки. Выражение "dostac na Mikolaja” означает получить в подарок на день Св. Миколая. Также Святой Миколай считается у поляков покровителем рыбаков и моряков. Раньше в Польше культ Св. Николая был очень популярен (целых 327 костёлов носят его имя). В Польше находится 52 городка, название которых произошло от имени Миколая, среди них Миколайки и Миколов. Многим новорождённым детям давали его имя. Среди известных поляков были Миколай Траба, первый официальный примас Польши, Миколай Рей, отец польской литераторы Миколай из Хшанова и Миколай из Кракова (оба из XVI века), композитор Миколай из Курова, архиепископ гнезненский в 1409-1411 годах, генеральный викарий Королевства во время правления короля Владислава Ягелло, Миколай Сеп Шажиньски (1581), воевода Миклай Радзивилл (1616). С днём Св. Миколая связана пословица: "На Миколая оставляй телегу, запрягай сани”. А когда идёт снег, говорят, что это Св. Миколай трясет своей бородой.