Серпень місяць

Назва останнього літнього місяця пов’язана з вранішнім напівпрозорим серпанком, необхідним атрибутом жниварства – серпом, а також з важливими польовими роботами зі збору врожаю. З давніх-давен благополуччя селянина, його статки і навіть, життя залежали від того, як вродить і як буде зібраний та збережений урожай. Тому не дивно, що ставлення до жнив було дуже і дуже серйозним. Як, до речі, й до часу, коли такі роботи виконувалися. Мова йде, звичайно ж, про серпень.

У сучасному календарі місяць займає восьму позицію. Однак так було не завжди. Ще в Давньому Римі, згідно з юліанським календарем, він був шостим і своєю назвою зобов’язаний саме Риму, вірніше одному з його імператорів.

Але розповідь про це слід починати дещо раніше, а саме з 46 року до нашої ери, коли Юлій Цезар вирішив навести порядок у літочисленні. Для цього необхідно було ліквідувати протиріччя між римським календарем, що нараховував 355 днів на рік, і єгипетським з 365 днями.

Як завжди буває, діяльності великих реформаторів передує не менш велика робота фахівців. Не став виключенням і випадок з Цезарем. Олександрійському астроному Созигену, який виконував найвище розпорядження, довелося порядно попрацювати, аби поєднати обидва календарі з урахуванням усіх свят, а також сонячного та місячного циклів.

Після тривалих зусиль Созиген з роботою впорався. Все було зроблено вчасно і в повному обсязі. Проведення самої реформи стало вже справою техніки. Великий імператор перейменував п’ятий місяць квінтиліус в «юліус». Звичайно, в честь себе самого.

Саме цей, так званий, юліанський календар було взято за основу календаря сучасного. Тоді в календарі панував повний порядок та врівноваженість: довгі та короткі місяці чергувалися та йшли один за одним так, що на зміну місяцеві з тридцяти одним днем приходив тридцятиденний. Та не пройшло й двадцяти років, як гармонію в літочисленні було порушено.

У 27 році до Різдва Христового трон Римської імперії посів новий диктатор – Август Октавіан. Йому не давали спокою лаври Цезаря і він маніакально прагнув у всьому походити на свого великого попередника. А ще – хоч якось увічнити своє ім’я. Причому раз і назавжди. Своїм власним розумом чи хтось підказав, про це історія замовчує, але спосіб було знайдено. Наступний, після юліуса, місяць, що звався до того «секстиліус», тобто «шостий», наказано йменувати «августом».

Але й тут виникла проблема, бо юліус нараховував 31 день, отже август повинен був мати не менше. А де ж його взяти, той злощасний день? На допомогу імператору прийшов сенат, який, довго не думав і прийняв рішення «урізати» й без того короткий лютий, щоб урівняти серпень з липнем. З того самого часу, вступаючи в протиріччя з будь-якою логікою, два сусідніх місяці мають однакову кількість днів.

Таке ось діялось колись у їх Давньому Римі. А в цей час чи дещо пізніше на сході європейського континенту мешкали наші предки – слов’яни. Жили вони своїм життям, дуже відмінним від римського, але й у них «серпен» чи «зарев», що відповідає сучасному серпню, був шостим місяцем календаря. В цьому була своя закономірність, оскільки рік в Давній Русі брав відлік з березня – першого весняного місяця, коли оживала природа, земля просипалася від зимової сплячки і починався новий землеробський цикл.

У 988 році, з приходом християнства руський князь Володимир Святославович переніс початок нового року, згідно з візантійським календарем на 1 вересня. Таким чином, серпень став останнім – дванадцятим місяцем. І лише після реформи 1700 року новий рік займає своє, звичне для нас, місце – 1 січня, а серпень – не менш звичне восьме місце в календарі. Й, судячи з усього, назавжди…

Для українця місяць серпень, на відміну від календаря, був уже осіннім місяцем. Першим осіннім святом вважали день Іллі Пророка, який відзначається 2 серпня і має бути ознаменованим хлібом нового врожаю – «На Іллі новий хліб на столі». Ну, а найзначнішими, найважливішими святами місяця є Спас (19 серпня), позначений в церковному календарі «Преображенням Господнім» та Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня), назване в народі «Першою Пречистою).