Історія використання людством атомної енергії ще не досягла столітнього віку, а скільки вже „трудових” досягнень та невимовних людських страждань на її рахунку.
Варто пригадати деякі події щодо „приручення” атомної енергії. Ще у 1932 році в Українському фізико-технічному інституті (м. Харків) вперше здійснено реакцію розщеплення ядра літію під дією потоку швидких протонів.
У 1942 році в США запрацював перший у світі ядерний реактор. Через три роки було створено і першу ядерну бомбу, яка була випробувана на мирних жителях японських міст Хіросіма та Нагасакі.
У Москві у 1945 році був створений перший у Європі ядерний реактор та сформовано Мінатоменерго – могутню і грізну організацію, чию діяльність огортав морок таємності. 27 липня 1957 року в місті Обнінську Калузької області запрацювала перша у світі атомна електростанція дослідно-промислового призначення. 5 грудня 1957 року на воду пущено атомний криголам „Ленін”.
Світ поступово навантажував себе тягарем „мирного” й „агресивного” атому. Вже у 1975 році на планеті діяло 130 атомних електростанцій.
Упродовж світового розвитку атомної енергетики не вгавали дискусії між її палкими прихильниками та опонентами. І для цього були серйозні підстави, адже саме життя постійно висувало щонайсуворіші застороги. Аварії на ядерних реакторах розпочали свою сумну історію фактично відразу ж після їхньої появи та продовжуються і в наш час. Внаслідок аварій відбуваються викиди радіоактивних речовин.
Радіація - це випромінювання в якійсь мірі не тільки небезпечне, але й загадкове. Радіації приписують різні характеристики по зміні особливостей організму, в більшості - негативних. Вплив радіації на людський організм продовжує вивчатися.
Основна небезпека радіактивного випромінювання полягає в тому, що воно невидиме і ніяк не відчувається без спеціальних приладів. Людина не зуміє відчути, що вона перебуває під опроміненням до тих пір, доки вплив радіації на людський організм не почне проявлятися у хворобливих станах.
Варто пам’ятати, що у повсякденному житті нас постійно оточує значна кількість різних випромінювань, які в тій чи іншій мірі впливають на організм.
Величезну частину випромінювання людина отримує з навколишнього природного середовища. Уникнути цього впливу нереально. До джерел природного випромінювання слід віднести Сонце, різні космічного джерела, радіоактивні копалини у надрах Землі. Дози випромінювання природного радіаційного фону невеликі і становлять 0,1–0,7 Р (Рентген) за рік. Також необхідно відзначити той факт, що певну дозу опромінення ми отримуємо від домашньої техніки та іншої електроніки, хоча її виробники постійно працюють над зниженням рівня впливу випромінювання від цих пристроїв.
Щоденна потенційна радіаційна небезпека на території України обумовлена діяльністю наступних об’єктів:
а) 4 діючих АЕС (Запорізька, Рівненська, Південно-Українська, Хмельницька). В експлуатації знаходяться 15 енергоблоків (13 з реакторними установками типу ВВЕР-1000 і 2 з ВВЕР-440, РБМК (ЧАЕС) немає);
б) 2 дослідницьких реакторів (міста Київ і Севастополь);
в) сховища відпрацьованого ядерного пального АЕС;
г) об'єкт „Укриття” і післяаварійні відходи в 30-ти км зоні ЧАЕС (у зруйнованому 4 енергоблоці ЧАЕС (об'єкт „Укриття”) за різними оцінками на момент аварії знаходилося 214 тонн ядерного палива у паливовмісних матеріалах);
д) підприємства по видобуванню і переробці уранової руди;
е) 8 підприємств, що займаються радіоактивними відходами;
ж) понад 180 тисяч зареєстрованих джерел іонізуючого випромінювання та понад 180 тис. приладів іонізуючого випромінювання, які використовуються більше ніж на 7 тис. підприємств.
Викиди радіоактивності і токсичних речовин від вказаних об’єктів поділяють на газові й аерозольні. Ці речовини викидаються в атмосферу, в них присутні шкідливі домішки у вигляді розчинів чи мілкодисперсних сумішей, що попадають у водойми. Можливі й проміжні ситуації, як при деяких аваріях, коли гаряча вода викидається в атмосферу і розділяється на пару та воду. Викиди можуть бути як постійними, що знаходяться під контролем експлуатаційного персоналу, так і аварійними, залповими. Потрапляючи в різноманітні рухи атмосфери, поверхневі і підземні потоки, радіоактивні і токсичні речовини поширюються в навколишнім середовищі, попадають у рослини, в організми тварин і людей.
Вплив радіації на людський організм у повсякденному житті відбувається за трьома головними напрямками:
вдихання брудного повітря;додаткове внутрішнє опромінення (можливе у випадку надходження радіоактивних речовин під час споживання забруднених харчових продуктів);
вплив радіації на усю поверхню тіла людини.
Зараження через вдихання повітря, що містить радіоактивні ізотопи, більш небезпечно, тому що внаслідок діяльності легень вони стрімко розносяться кров’ю по всьому організму. Якщо іншого впливу не було, то концентрація небезпечних речовин в організмі скорочується через 15-20 діб.
Вплив радіоактивного випромінювання на людський організм умовно можна поділити на два види – генетичний і соматичний.
У першому випадку йдеться про конкретний вплив радіації на людський організм, коли ушкоджується генетичний апарат, що проявляється в наступних поколіннях. Ряд учених вважає, що цей вид впливу більш небезпечний, адже це стає передумовою загального погіршення здоров’я цивілізації і суспільства (генні мутації, порушення структури хромосом). Адже кожне наступне покоління отримує якісь генетичні відмінності і вони постійно накопичуються як „сніжний ком”.
Соматичні прояви впливу радіації на людину полягають у наступному:
променева хвороба;лейкози;
різні пухлини;
локальні променеві ураження.
Випромінювання, впливаючи на клітини організму людини, викликає різні хімічні і фізичні процеси. Все залежить від отриманої дози радіації, стану здоров'я людини і тривалості впливу. Більш небезпечно в цьому випадку бета-випромінювання, тому що воно має сильну проникаючу властивість. Альфа-частинки мають маленьку щільність і дуже руйнують слизові оболонки. У підсумку клітини втрачають свою цілісність, відбувається іонізація, а це стає передумовою порушення їх нормальної життєдіяльності. На першій стадії соматичних проявів відбувається іонізація клітин, що проявляється у вигляді променевої хвороби. Далі радіація провокує різні хімічні реакції з функціонуванням білків, різних амінокислот, води і т.д., що провокує інші соматичні прояви.
Таким чином, радіація впливає на організм на мікрорівні, викликаючи пошкодження, які помітні не відразу, а проявляють себе через декілька днів або через десятки років.
Вплив радіації на людський організм активно вивчається вченими всього світу. Доведено, що у щоденних викидах з АЕС міститься радіонуклід „Цезій-137”, який при потраплянні в організм людини викликає саркому (різновид раку), „Стронцій-90” заміщує кальцій в кістках і грудному молоці, що призводить до лейкемії (раку крові), раку кісток і грудей. А навіть малі дози опромінення „Криптоном-85” значно підвищують вірогідність розвитку раку шкіри.
Найбільшому впливу радіації піддаються люди, які проживають у великих містах, адже крім природного радіаційного фону на них ще впливають заражені будматеріали, продукти харчування, повітря та інше. Постійне перевищення над природним радіаційним фоном призводить до раннього старіння, ослаблення зору й імунної системи, надмірної психологічної збудливості, гіпертонії та розвитку аномалій у дітей. Навіть найменші дози опромінення викликають незворотні генетичні зміни, які передаються з покоління в покоління, призводять до розвитку синдрому Дауна, епілепсії, появі інших дефектів розумового і фізичного розвитку.
В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму, викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначних дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й відображатися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.
При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінювання були виявлені такі особливості:
висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;присутність прихованого періоду негативних змін в організмі. Він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;
малі дози можуть накопичуватися;випромінювання може впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);
різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи;різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;
ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого випромінювання.Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш важкі наслідки, ніж розподілене у часі.
При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання:
доза 60 Гр (6000 Рад) призводить до того, що смерть, як правило, настає протягом декількох годин або діб;
якщо доза опромінення перевищує 60 Гр, людина може загинути під час опромінення („смерть під променем”).
Репродуктивні органи та очі мають особливо високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сім'яників при дозі лише 0,1 Гр (10 Рад) призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза понад 2 Гр (200 Рад) може призвести до сталої стерильності (чи на довгі роки). Яєчники менш чутливі, але дози понад 3 Гр (300 Рад) можуть призвести до безпліддя. Для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, більш небезпечна, ніж одноразова, на відміну від інших органів людини.
Очі людини уражаються при дозах 2-5 Гр (200-500 Рад). Встановлено, що професійне опромінення із сумарною дозою 0,5-2 Гр (50-200 Рад), отримане протягом 10-20 років, призводить до помутніння кришталика.
Небезпека радіоактивних елементів для людини визначається здатністю організму поглинати та накопичувати ці елементи. Тому при потраплянні радіоактивних речовин усередину організму уражаються ті органи та тканини, у яких відкладаються ті чи інші ізотопи: йод - у щитовидній залозі; стронцій - у кістках; уран і плутоній - у нирках, товстому кишечнику печінці; цезій - у м'язовій тканині; натрій поширюється по всьому організму. Ступінь небезпеки залежить від швидкості виведення радіоактивних речовин з організму людини. Більша частина людських органів є мало чутливою до дії радіації. Так, нирки витримують сумарну дозу приблизно 23 Гр (2300 Рад), отриману протягом п'яти тижнів, сечовий міхур -55 Гр (5500 Рад) за один місяць, печінка - 40 Гр (4000 Рад) за місяць.
Ймовірність захворіти на онкологію знаходиться в прямій залежності від дози опромінення. Перше місце серед онкологічних захворювань займають лейкози. Їх дія, що веде до загибелі людей, виявляється приблизно через 10 років після опромінення.Доза опромінення до 0,25 Гр (25 Рад) звичайно не спричинює значних відхилень у загальному статусі та крові.
Доза 0,25–0,5 Гр (25–50 Рад) може призвести до окремих відхилень у складі крові. Доза 0,5–1 Гр (50–100 Рад) зумовлює нерізко виражені зміни в картині крові, порушення функції нервової системи. Пороговою дозою для гострого променевого ураження прийнято вважати одноразове опромінення дозою 1 Гр (100 Рад). У випадку подальшого опромінення дозою 150 Рад і більше ймовірною є можливість виникнення хронічної променевої хвороби, яка проявляється вегето-судинними порушеннями, функціональними змінами центральної нервової системи, токсичним ураженням печінки, зменшенням числа лейкоцитів тощо.
Серйозну загрозу для здоров’я людини, яка перенесла гостру чи хронічну променеву хворобу, становлять віддалені наслідки променевого ураження. Вони можуть проявитися через 10–20 років після опромінення. До основних віддалених наслідків відносяться, зокрема, захворювання, що пов’язані зі змінами генетичного апарату (пошкоджується хромосомний апарат, порушуються механізми ділення (мітозу), відбувається блокування процесів відновлення та диференціювання клітин тощо), злоякісні пухлини, захворювання крові, скорочення тривалості життя.
Що стосується небезпеки генетичного виродження людства (зокрема на сучасному етапі), то можна сказати, що ризик народження хворої дитини через опромінення чи інший шкідливий вплив саме внаслідок мутації (природні або викликані штучно зміни спадкових особливостей організмів, які змінюють їх морфологічні і (або) фізіолого–поведінкові ознаки) не такий вже й великий. За даними експертів ООН (1977 рік), генетичні хвороби внаслідок опромінення в дозі 1 Рад популяції в 1 млн. новонароджених виникають у першому поколінні в 63 випадках, що складає 0,06 % від загального числа генетичних хвороб у популяції. Однак, для нащадків хворої дитини ризик успадкувати захворювання вже становить 50 %.
Руйнівна дія радіації на плід людини (тератогенний ефект) можлива, якщо дози опромінення перевищують 20–25 Рад. Водночас генетично значною, тобто такою, що здатна викликати патологічні зміни у хромосомному апараті плоду, вважають дозу 10 Рад.
Слід пам’ятати, що загрозу для здоров’я людини становить і ще не вивчений механізм поєднання зовнішнього і внутрішнього опромінення (повітря, їжа), зовсім не досліджене і явище синергізму — взаємодії радіації з хімічними речовинами — свинцем, пестицидами тощо.
На загальнодержавному рівні та в області діє ряд нормативно-правових актів, спрямованих на радіаційний захист населення, зокрема:
постанова головного Державного санітарного лікаря України від 01.12.1997 № 62 „Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97)”;Закон України від 14.01.1998 №15/98-ВР „Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”;
постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1200 „Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту, засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного та хімічного контролю”;
постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 841 „Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”;
розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 03.11.2005 № 524 „Про організацію радіоактивного контролю за об’єктами будівництва та будівельними матеріалами”;розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 14.09.2009 № 348 „Про мережу спостереження та лабораторного контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним забрудненням на території Рівненської області”;розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.01.2011 № 7 „Про забезпечення населення Рівненської області засобами радіаційного та хімічного захисту”.
Відповідно до статті 35 Кодексу цивільного захисту радіаційний захист населення включає:
1) виявлення та оцінку радіаційної обстановки;
2) організацію та здійснення дозиметричного контролю;
3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;
4) використання засобів колективного захисту;
5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної розвідки, дозиметричного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами ЦЗ, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;
6) проведення йодної профілактики рятувальників, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;
7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного контролю;
8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки;
10) інші заходи радіаційного захисту залежно від ситуації, що склалася.
Радіаційний захист населення і територій забезпечується:
1. Визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту.
2. Завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:
а) засобів колективного та індивідуального захисту;
б) приладів радіаційної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;
в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.
3. Здійснення заходів радіаційного захисту та його забезпечення покладається на суб’єкти забезпечення цивільного захисту.4. Порядок забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної розвідки, дозиметричного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.Одним із способів хоч якось убезпечити себе і своїх близьких від смертельного впливу - купити дозиметр радіації. Ним можна за лічені секунди перевірити безпеку дитячих іграшок, продуктів харчування, ювелірних прикрас і всього того, що використовується в побуті. До індивідуальних дозиметрів належать: ДКГ-21, ДКГ-21М, МК-05 „ТЕРРА”, МК-05 „ТЕРРА-П”, РКС-2-.03 „Прип’ять”, РКС-01 „СТОРРА” та інші.
http://nmc-rivne.ucoz.ua/publ/metodichnij_kabinet/i_v_kotrij_raz_pro_neb...
