Свято День залізничника (рос. День железнодорожника) було засноване в Російській Імперії в 1896 і приурочене до дня народження імператора Ніколая I, котрий почав будівництво залізниць.
Святкувалося воно щорічно 25 червня аж до 1917. Після 1917 свято було забуте майже на двадцять років. Відновлення святкування дня залізничника в СРСР пов'язане з прийомом керівним діячем КПРС і диктатором СРСР Йосипом Сталіном залізничників у Кремлі 30 липня 1935. Постановою Уряду від 28 липня 1936 був установлений день професійного свята залізничників 30 липня. Пізніше за постановою РНК СРСР від 9 липня 1940 року його святкування перенесли на найближчий вихідний день - першу неділю серпня (святкується досі в Росії).Після здобуття Україною незалежності, у 1993 тодішнє керівництво Укрзалізниці закріпило традицію і внесло відповідні пропозиції Президенту. Свято було встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників залізничного транспорту України…» згідно з Указом Президента України «Про День залізничника» від 15 липня 1993 р. № 257/93-рп і відзначалося у першу неділю серпня.
Після призначення у 2000 генеральним директором Укрзалізниці Георгія Кірпи Президенту України була внесена пропозиція про відзначення Дня залізничника 4 листопада. Згідно з Указом Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 15 липня 1993 року N 257» від 11 грудня 2002 р. № 1140/2002 День залізничника відзначається щорічно 4 листопада.
Саме 4 листопада 1861 року з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд на території сучасної України. Цей день вважається початком історії залізниць в Україні.
