Наша планета Земля унікальна, в ній все створено для гармонійного та комфортного життя людини! Завдання людини - берегти та дбайливо ставитися до природних ресурсів! Одним з найважливіших природних ресурсів є вода! Щаслива та людина, яка з ранку може випити склянку чистої води, оскільки сотні мільйонів людей у всьому світу позбавлені цієї можливості. Україна багата на водойми - два моря, безліч неповторно красивих озер та сотні річок, які дозволяють нам не обмежувати себе у використанні води. Але науково-технічний прогрес, байдуже ставлення людини, природні катаклізми, на жаль, негативно впливають на стан водойм у всьому світу, в тому числі, і в Україні. Люди бездумно забруднюють те, що дала нам природа у безкоштовне користування! А яка ситуація з поверхневими водами на Рівненщині, нам розповість начальник Рівненського обласного центру з гідрометеорології Богдан Масовець.
1. Як змінився стан води в річках Рівненщини за останні 10 років?
Згідно класифікації, наведеної у Водному Кодексі України, р. Горинь належить до середніх річок, р. Устя – до малих. Вони належать до басейну р. Прип’яті, є її лівими притоками. Однією з основних характеристик гідрологічного режиму річок є мінімальний стік, який поділяється на стік води за зимовий період та стік води за період відкритого русла (в теплий період року). За даними гідрологічного поста на р. Устя – с. Корнин за період спостережень 2001-2020 років середньомісячні витрати води є дуже низькими. Середньомісячні витрати води наближені до значень мінімального стоку води забезпеченістю 95%.
Поверхневі води Рівненщини безперервно зазнають ризику забруднення від стоків, антропогенної діяльності (площинний змив із сільськогосподарських полів, скиди промисловості, неочищені або недостатньо очищені скиди очисних споруд комунальних підприємств). Річка Устя є яскравим прикладом такого забруднення, особливо вниз за течією від м. Здолбунів і до гирла. Якщо порівнювати якість води р. Устя в межах с. Малий Олексин у 2010р. і станом на сьогодні (2020р.), то відмічається деяке погіршення санітарно-екологічний стану водотоку. Щодо забруднення річки, то особливо у нижньому по течії у літній період маємо перевищення санітарно-гігієнічної норми (ГДК) по азотистих сполуках: азоту амонійному, азоту нітратному, азоту нітритному, а також БСК5, ХСК, відчувається сильний неприємний болотистий запах. Вміст розчиненого у воді кисню становить від 2 до 3мгО2/л. І така ситуація спостерігається впродовж понад 10 років. Річка зазнає сильного антропогенного впливу. Гідрологічний режим водотоку характеризується такими значення основних показників: швидкість течії води ледь досягає 0,1-0,2м/с (через що процес насичення води киснем незадовільний, самоочищення річки не відбувається); рівень води є дуже низьким – 30-50% норми. В зимовий період ситуація покращується. До прикладу, у створі, що знаходиться у верхів’ї р. Устя, (неподалік джерела Святого Миколая) поверхневі води можна вважати «умовно чистим», у порівнянні з нижнім створом у с. Малий Олексин. У верхів’ї річка підживлюється джерельною водою. Вода придатна для купання, використання для аквакультури і безпечна для здоров’я людини.
р. Горинь. Більше 10 років весняне водопілля майже не спостерігається. Рівень води впав від 30% до 50% влітку від норми, встановленої впродовж багатьох років. Найбільш повноводною р. Горинь буває весною (березень-квітень), при проходженні 42-54% річного стоку; найменш водною – зимою (грудень-лютий), при проходженні 15-20% річного стоку. Мутність води незначна, по карті середньої багаторічної мутності води – не перевищує 50г/м3. Вода прозора (при водопіллі – мутна) без кольору і запаху.
Хімлабораторія Рівненського обласного ЦГМ щомісячно проводить відбір та дослідження проб води на р. Горинь у трьох створах (точках):
- 8км вище смт. Оржів, 6км вище по течії скиду стічних вод ПАТ «Рівне Азот», с. Хотин, автодорожній міст;
- в межах смт. Оржів, 2км нижче по течії скиду стічних вод ПАТ «Рівне Азот», нижче с. Рубче біля мосту через річку;
- 1км нижче по течії смт. Оржів, 0,5км нижче скидання стічних вод Оржівського ВУЖКГ (очисні споруди).
В пробах води, відібраних у р. Горинь, високого забруднення не виявлено. Нижче санітарної норми (ГДК) маємо концентрації по азотистих сполуках: азоту амонійному, азоту нітратному, азоту нітратному, а також БСК5, ХСК. Миючих засобів (аніонні синтетичні поверхнево-активні речовини – АСПАР) та фенолів у пробах води не виявлено.
Концентрація розчиненого у воді кисню коливається в межах від 12,9 до 13,4мг/дм3. Швидкість течії – від 0,5 до 1,3м/с. Вода чиста, прозора, без запаху. Завдяки швидкій течії, високій концентрації кисню, при глибині річки 2м і більше відбувається самоочищення води до нормального природного стану.
Найбільше забруднення поверхневих вод на території Рівненщини відбувається в літній період при високих температурах повітря. Підвищення температури провокує інтенсивний ріст водоростей, які споживають велику кількість кисню (водорості ще й продукують кисень у світлий період доби). Одночасно посилюються гнилосні процеси, які також споживають кисень. В результаті наступає дефіцит розчиненого у воді кисню – нижче 2мгО2/м3 і масова загибель гідробіонтів (риби, молюсків, раків і всього живого).
2. Що призводить до забруднення річок?
Основними джерелами забруднення поверхневих вод є неочищені або недостатньо очищені стічні води, сільське господарство, промисловість, тверді відходи, в тому числі і побутові, теплове та атмосферне забруднення.
Із неочищеними або недостатньо очищеними стічними водами у водні об’єкти потрапляють кислоти, луги, мінеральні солі, нафта й нафтопродукти, миючі засоби, пестициди, різні мікроорганізми, спори грибів, яйця гельмінтів, тощо. Сільське господарство забруднює водні об’єкти великою кількістю хімічних добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, інсектицидів і органічних відходів, які змиваються з сільськогосподарських угідь і потрапляють в поверхневі та підземні води. Внаслідок діяльності промислових підприємств та житлово-комунальних господарств у водні об’єкти потрапляють ртуть, мідь, фтор, радіоактивні частки, залізо, синтетичні миючі засоби, які є надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками. Тверді відходи, в точу числі і побутові, становлять значну загрозу, оскільки забруднення води відбувається внаслідок накопичення в ній нерозчинних домішок – пластикових пляшок, пакетів, гравію, піску, глини, мулу, який змивається з дощовими водами з розораних ділянок (полів). Також забруднення води відбувається внаслідок повернення у водойми підігрітих вод від атомних електростанцій. Тепла вода змінює термічний і біологічний режими водойм, що призводить до евтрофікації, тобто прискореного заростання водойми водоростями і мору живності. Попіл, сажа та різні гази, що містяться в атмосфері, з опадами потрапляють до річки. Оксиди азоту і сірки, з’єднуючись з киснем і вологою стають причиною кислотних дощів, які забруднюють природне середовище.
3. Устя в місті Рівне. Чи є шлях повернути головну артерію до первісного стану?
Якісний стан поверхневих вод р. Устя та Басівкутського водосховища є взаємозалежними. Значною проблемою Басівкутського водосховища, що пов’язана з людською діяльністю, є використання рівнянами водойми в якості приймача несанкціонованих скидів каналізаційних стоків від приватних будинків. Проблема забруднення озера тягнеться ще з верхів’я, у Здолбунові і Квасилові. Наслідки цього відчуває і р. Устя. Для покращення екологічної ситуації Басівкутського водосховища, при вході до якого р. Устя має 3-4 клас якості води, потрібно зменшити навантаження забруднення води у верхів’ї (Здолбунові і Квасилові). В останні роки Басівкутське водосховище обміліло, внаслідок чого вода почала швидше прогріватись, цвісти, мутніти. Ключем до порятунку водосховища є відновлення гідрологічного режиму шляхом днопоглиблення, покращення санітарно-екологічного стану водойми.
Ймовірно, до первісного стану р. Устя повернути повністю вже не вдасться, однак покращити та підтримувати стан гідроекосистеми можливо. Річку потрібно почистити, поглибити і відновити її санітарно-екологічний стан. Але це буде можливо при оздоровленні Басівкутського водосховища.
4. Чи зменшилася кількість річок на Рівненщини за останні 10 років?
Гідрографічна мережа Рівненщини налічує близько 171 річку. В тому числі одна велика – річка Прип’ять; шість середніх: р. Горинь, р. Случ, р. Стир, р. Іква, р. Ствига, р. Льва і більше 160 малих річок. Усі вони належать до басейну р. Прип’яті, правої притоки р. Дніпро.
Крім того на території Рівненщини протікає близько 1200 малих струмків-водотоків, які також належать до басейну р. Прип’яті.
Незважаючи на те, що більше десяти років весняне водопілля майже не спостерігається, а рівень води зменшився від 30% до 50% влітку відносно багаторічної норми, зменшення кількості річок на території Рівненщини у період з 2010 року і по 2020 рік на разі не відмічено. Існує висока ймовірність зменшення кількості саме малих водотоків-струмків, внаслідок їх пересихання на тлі таких кліматичних змін як: зростання температур, збільшення тривалості бездощових періодів, внаслідок чого формуються тривалі посухи.
5. Чи впливає видобуток бурштину на водність річок, водойм Рівненщини?
Україна є одним з європейських лідерів за запасами бурштину. Основні запаси бурштину України зосереджені, насамперед, у лісах на території Рівненської, Житомирської та Волинської областей. На Рівненщині це північні райони: Сарненський, Рокитнівський, Дубровицький та Березнівський.
Видобуток бурштину проводять українські компанії, які мають державні ліцензії. Проте, насправді, це лише невеликий відсоток від реального видобування цього мінералу в Україні. Значно більші обсяги припадають на нелегальний видобуток «старателями-копачами», який не контролюється державою. Як зазначають фахівці з Держлісагенства України, через нелегальний видобуток бурштину вже пошкоджено 3,5 тис. га лісу. Це відбувається внаслідок того, що «чорні копачі» не дотримуються технології видобутку, вимиваючи бурштинове каміння мотопомпами, що призводить до руйнування дренажних каналів підземних вод. Дослідники проблеми нелегального видобутку бурштину прогнозують катастрофічні наслідки цього промислу, що матиме прояв у повному знищенні можливості циркуляції підземних вод і як наслідок локальних мікрокліматичних змінах.
Наслідки варварського нелегального видобутку бурштину сформували гостру необхідність розробки та впровадження ефективного механізму рекультивації порушених земель.
Екологи вважають, що порушення гідрологічного режиму на територіях, де провадився видобуток бурштину в лісі, через розробку ґрунту та застосуванням мотопомп, потягне за собою всихання лісу та погіршення якості поверхневих та підземних вод басейнів річок прилеглих територій.
Покращення ситуації можна досягнути шляхом залучення громадськості та органів влади до спільного обговорення екологічних проблем, пов’язаних з видобутком бурштину, та розробки регулятивних інструментів у цій галузі, внесення змін і доповнень до проекту Закону України від 26.12.2014 року №1351-1 «Про видобування та реалізацію бурштину».
6. Які наслідки недбайливого ставлення до річок нас очікують в майбутньому ?
Усі водні об’єкти на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування усього живого на планеті та є обмеженими та уразливими природними об’єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище виникає необхідність розробки і дотримання особливих правил користування водними об’єктами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Тривожним є зростання частоти посушливих осінньо-зимових періодів з 2005 року, у зв’язку із чим фахівці Міжнародного інституту управління водними ресурсами застерігають, що прісна вода на Землі може стати дефіцитною вже через 25 років.
Згідно з визначення Європейської економічної комісії з ООН, Україна вважається водонезабезпеченою. 60% річкового стоку формується саме на території України, а решта – на території сусідніх держав. Поповнення водних ресурсів на території України відбувається насамперед за рахунок атмосферних опадів.
Зимові періоди останніх років відрізняються меншими за багаторічну норму сумами атмосферних опадів. Весняне водопілля майже не спостерігається. В результаті, обсяги води в Україні останніми роками істотно зменшилися. Малі річки у маловодні роки пересихають щоліта, у криницях рівень води помітно знижується. На жаль, така тенденція зберігатиметься і надалі. Тому є привід говорити про раціональне, економне водовикористання.
Уже тепер у деяких містах в Україні через дефіцит якісної питної води централізоване водопостачання здійснюється за графіком, а понад 800 тис. людей у 13 областях користуються привозною водою. І якщо нині середнє водоспоживання українцями складає близько 350л/добу, то вже за 15-20 років про таке водоспоживання й мови не може бути. З огляду на сумні прогнози водоспоживання, громадянам потрібно бережливо ставитись до водних ресурсів та сприяти збереженню водних об’єктів.
